Виставка “Way Here \ Ми вдома. Харків” — це поєднання двох РІЗНИХ: художників, естетик, світоглядів. Двох візуальних щоденників, що від початку Великої війни  визирають зі стрічки новин у соцмережах. розповідей, що звучать діалогом — як намистини на одній нитці, де кожна зберігає власну форму, колір і вагу.

Дар’я Хрісанфова

Художниця працює з живописом, муралами і просторовими інтервенціями. Її творчість народжується з уважності до матеріалу, простору і ритму. Дар’я працює з живописом, текстурою, іноді текстом і інсталяцією. У її роботах важливий жест, колір і присутність, а не сюжет. Мистецтво Дар’ї тримає паузу й створює стан — спокійний, але наповнений напругою, де фігуративне і абстрактне переплітаються.

Олексій Борисов

Стиль Борисова — це експресивна абстракція із фокусом на процесах і станах. Його твори — імпровізаційна вистава, де головними героями є символи, рух і світло. Відсутність сценарію дає сюжету свободу: образи народжуються з руху руки чи фактури носія.  Художник не обмежує візуальний потік ідеальними формами та матеріалами. Полотно, папір, випадкові предмети — усе може стати простором для фіксації моменту, внутрішнього дрейфу й присутності тут і тепер. Ця невишукана щирість дозволяє Борисову почуватися вільно і в нефігуративному полі, і в прикладній графіці — зокрема в ілюстрації для книг і журналів.

Концепція

Серія Дар’ї Хрісанфової «Ми вдома. Харків» народилася з досвіду залишання. Після прямого влучання снаряда у власне житло художниця не полишає місто й не змінює оптику на катастрофічну. Її роботи — це не фіксація руйнування, а наполягання на присутності. Дім тут — не стіни, а стан. Харків — не локація, а форма внутрішньої стійкості. Повторювана фраза «Ми вдома» стає не твердженням, а актом — жестом укорінення у просторі, який постійно намагаються зробити непридатним для життя.

Серія Олексія Борисова «Way Here» — це шлях. З перших днів повномасштабного вторгнення Олексій Борисов власною автівкою евакуював людей з Харкова, згодом займався доставкою медикаментів для військових. І майже щоденно на своїй сторінці у Facebook публікує роботи, що є артвідгуком таких мандрівок. Серія існує як візуальний щоденник руху: фізичного, ментального, екзистенційного. Тут немає кінцевої точки — лише процес наближення. До себе, до світла, до моря, до спогаду, до стану «тут». Це роботи про перехід, про тонку межу між присутністю й відсутністю, про шлях, який триває навіть тоді, коли здається, що рух зупинено.

Серії різні за інтонацією, ритмом й пластикою, але в експозиції переплітаються, підкреслюючи сакральність. Хрісанфова працює з укоріненням і тишею, на полотні. Борисов — з рухом і внутрішнім дрейфом, на клаптях паперу й побутових предметах. Одна говорить: «я тут», інший — «я йду сюди». Але в точці зустрічі вони сповіщають про одне: про людську присутність у просторі війни. Про Дім. Про Шлях. Про Харків.

Кураторка виставки: Уляна Круча