BEGIN:VCALENDAR
VERSION:2.0
PRODID:-//Муніципальна галерея - ECPv5.2.1//NONSGML v1.0//EN
CALSCALE:GREGORIAN
METHOD:PUBLISH
X-WR-CALNAME:Муніципальна галерея
X-ORIGINAL-URL:https://mgallery.kharkiv.ua
X-WR-CALDESC:Events for Муніципальна галерея
BEGIN:VTIMEZONE
TZID:Europe/Moscow
BEGIN:STANDARD
TZOFFSETFROM:+0300
TZOFFSETTO:+0300
TZNAME:MSK
DTSTART:20250101T000000
END:STANDARD
END:VTIMEZONE
BEGIN:VEVENT
DTSTART;VALUE=DATE:20251027
DTEND;VALUE=DATE:20260107
DTSTAMP:20260727T172122
CREATED:20251029T144801Z
LAST-MODIFIED:20251213T162733Z
UID:21327-1761523200-1767743999@mgallery.kharkiv.ua
SUMMARY:До 90-річчя Віталія Куликова.
DESCRIPTION:27 жовтня Віталію Куликову виповнилося б 90 років. І вже майже десять років\, як його немає з нами. \nВіталій Миколайович Куликов — один з тих харківських художників\, хто вибудовував місцеву школу сучасного мистецтва другої половини ХХ століття. Його роботи — це поєднання точності малюнка\, енергії кольору й внутрішньої дисципліни\, яка ніколи не перетворювалась на холодну академічність. Він був експериментатором у межах класики — завжди шукав у звичному форму\, що звучить інакше. \nКуликов працював у живописі\, графіці\, книжковій ілюстрації\, плакаті — і в кожному жанрі залишав свій впізнаваний почерк. Його лінія завжди точна\, колір — чистий та продуманий\, композиція — стримана\, але сповнена напругою. Уміння поєднувати форму й зміст зробило його однією з ключових фігур харківського мистецького середовища другої половини ХХ століття. \nДля Харківської муніципальної галереї Віталій Куликов — не просто ім’я в історії. Від самого відкриття галереї він показував тут свої нові виставки\, активно брав участь у роботі художньої ради\, підтримував молодших колег і завжди залишався в полі актуального мистецького процесу. Саме тому на фасаді галереї встановлено меморіальну дошку — як знак нашої спільної пам’яті. \nУ 2015 році\, разом із галереєю VOVATANYA\, ми започаткували програму «Сохраним наследие Куликова». Її мета — зробити творчість художника більш доступною\, зберегти архів і продовжити його присутність у культурному житті. \nУ рамках програми відбувся благодійний аукціон\, а також  разом з його вдовою\, Іриною Александровою\, було видано тритомник робіт митця: «Живопис»\, «Малюнок»\, «Печатна графіка». \nЗ 27 жовтня до дати його пам’яті ми оголошуємо Днi Куликова. Протягом цього часу будемо ділитися історіями про його життя\, творчість\, учнів і сучасників — щоб нагадати\, наскільки багато він зробив для харківської художньої школи і як природно поєднав у своїй творчості майстерність й пошук нового. \n\n		\n		\n			\n				\n			\n			\n				\n			\n			\n				\n			\n			\n				\n			\n			\n		\n\n 
URL:https://mgallery.kharkiv.ua/event/do-90-richchia-vitaliia-kulikova/
ATTACH;FMTTYPE=image/jpeg:https://mgallery.kharkiv.ua/wp-content/uploads/2025/10/photo_5474311139220399214_y.jpg
END:VEVENT
BEGIN:VEVENT
DTSTART;VALUE=DATE:20251027
DTEND;VALUE=DATE:20260107
DTSTAMP:20260727T172122
CREATED:20251213T171655Z
LAST-MODIFIED:20251213T171655Z
UID:21681-1761523200-1767743999@mgallery.kharkiv.ua
SUMMARY:Дні Куликова
DESCRIPTION:Історія №2: Кімната 49\nЗа своє харківське життя Віталію Куликову довелося бути мешканцем  двох майстерень. Перша – на Німецькому (раніше Пушкінському) в’їзді «перейшла» художнику Олексію Борисову. Друга – на вулиці Культури – стала фінальною пристанню майстра\, де він створював свої останні роботи. \nВтім\, саме перша майстерня майже цілком зберегла свій «куликівський вигляд». В кімнаті №49 так саме\, як і за життя художника\, лежать стоси паперів й книг\, обережно складені вінілові платівки\, до стін притулені мольберти та підрамники\, а серед афіш й згорнутих полотен царюють пензлі та засушені квіти… \nВіталій Куликов був художником-совою\, він любив працювати вночі. Тоді спорожнілий довгий коридор між майстернями заповнювало ледь чутне відлуння чи то джазу чи то класики  – неодмінних супровідників творчого процесу. Він не часто пускав до себе  – не любив\, коли хтось бачив його незавершені твори. Коли приймав гостей\, ховав недоробки за спеціальною фіранкою. \nТож\, якщо вночі до Куликова стукали в двері\, він причиняв їх рівно на стільки\, щоб передати колегам по цеху цигарки\, чай чи посуд\, які вони просили. Тоді\, разом із променем світла\, крізь дверну шпарину уривалися чіткі звуки музики. Найчастіше це був Шнітке. \nПро особистість і творчість Віталія Куликова  – в наступній історії.
URL:https://mgallery.kharkiv.ua/event/dni-kulykova/
ATTACH;FMTTYPE=image/jpeg:https://mgallery.kharkiv.ua/wp-content/uploads/2025/12/photo_2025-12-13_18-32-25-1.jpg
END:VEVENT
BEGIN:VEVENT
DTSTART;VALUE=DATE:20251027
DTEND;VALUE=DATE:20260107
DTSTAMP:20260727T172122
CREATED:20251224T091225Z
LAST-MODIFIED:20251224T091225Z
UID:21804-1761523200-1767743999@mgallery.kharkiv.ua
SUMMARY:Дні Куликова
DESCRIPTION:Історія №3: Іронічний нонконформіст\nВіталій Куликов завжди шукав власні шляхи у формі\, пластиці\, символах. Його графіка й живопис часто обирали не сюжет із великим ідеологічним змістом\, а рефлексію\, питання форми і сенсу. Такий підхід\, хоч і не завжди прямо політичний\, не вписувався у догматичний соцреалізм і радянську норму. Це автоматично ставило художника в опозицію до офіційних художніх стандартів. \nВтім нонконформізм Куликова мав швидше форму філософського жарту\, ніж прямого конфлікту. Глибинна іронія дозволила митцю зберігати автономію й продовжувати творити власний світ.\nЯскравим прикладом цього іронічного нонконформізму став твір «Президія». У 1991 році на під час персональної виставки Віталія Куликова в київському «Українському домі» цю картину повісили таким чином\, аби легко демонтувати без шкоди для експозиції. Коли на виставку приходили комуністи – її знімали\, а коли демократи – повертали. \nСам Куликов описував цей твір наступним чином: «…напередодні свят декотрі суб’єкти сидять за столом на сцені\, а маса трудівників витріщається на них з зали. Суб’єкти виступають. Ніхто їх\, звісно\, не слухає. Аби зробити ситуацію геть абсурдною\, я ввів у композицію оголену жінку. Як істину. Вона сидить тут оголена\, а ці тут вистьобуються». \nІронічно\, чи не так?
URL:https://mgallery.kharkiv.ua/event/dni-kulykova-2/
ATTACH;FMTTYPE=image/jpeg:https://mgallery.kharkiv.ua/wp-content/uploads/2025/12/президія.jpg
END:VEVENT
BEGIN:VEVENT
DTSTART;VALUE=DATE:20251105
DTEND;VALUE=DATE:20260107
DTSTAMP:20260727T172122
CREATED:20251105T151152Z
LAST-MODIFIED:20251213T162459Z
UID:21375-1762300800-1767743999@mgallery.kharkiv.ua
SUMMARY:Дні Куликова
DESCRIPTION:Історія №1: Вода і Пам’ять\nЗ 1957 по 1959 роки Віталій Куликов проходив строкову службу в Азербайджані. Коли повернувся додому\, його рідного міста вже не було: Новогеоргіївськ\, що стояв на Дніпрі у Кіровоградській області\, зник під водою під час створення Кременчуцького водосховища. \nХудожник часто згадував про рідне місто у розмовах — про вулиці\, яких більше немає\, про річку\, що «з’їла» його дім. Але він не робив з цієї втрати теми для живопису. Її слід відчувається глибше — у стриманій символіці його композицій\, у ритмі ліній\, у прагненні впіймати гармонію й тишу як спосіб зберегти пам’ять. Його мистецтво — не про руїну\, а про те\, як внутрішня форма може протистояти розпаду. \nВ Харкові його особистим «непотопленим» містом стала майстерня — місце\, де все\, що зникло\, можна було зберегти у фарбі\, лінії\, світлі.\nХудожник не терпів галасу\, рідко показував незакінчені роботи\, міг довго мовчати\, а потім сказати одне речення — точне\, як мазок.\nЙого друзі згадують: Віталій ніколи не малював про втрату. Але все\, що він створював\, було спробою утримати світ від розпаду.\nНайдивніше\, що після смерті митця його кімната №49 на Німецькому (раніше пушкінському) в’їзді лишилась майже недоторканою. Навіть зараз\, попри війну й те\, що там більше десяти років працює інший художник. \nПро “живий музей” Віталія Куликова і тогочасне буття творчих майстерень – в наступній історії.
URL:https://mgallery.kharkiv.ua/event/dni-kulikova/
ATTACH;FMTTYPE=image/jpeg:https://mgallery.kharkiv.ua/wp-content/uploads/2025/11/новогуріівськ.jpg
END:VEVENT
END:VCALENDAR