Виставка 2011 року стала “План побігу з Донецької області” Романа Миніна, яку в певній мірі можна назвати пророчою, дуже запам’яталася.
Проект – автобіографічний епос, роздуми на тему закритої соціальної системи, важкої праці людини, його покірності та безмовного протесту одночасно. Особиста виставка Романа відкрилась у галереї вперше і була розділена на дві частини – основний зал і АРТпідвал, де художник показав власну схему порятунку – “план побігу” з Донецька, звідки він сам походить.
Шахтарі з виснаженими-тоскливими обличчями, прописані в багатьох випадках грубо і навіть гротескно, глядачі могли сприйняти неоднозначно. Так, наприклад, сталося в батьківщині художника – у 2008 році виставку в приміщенні Донецької облдержадміністрації заборонили одразу після її відкриття.
У Харкові творчість Миніна прийняли і зрозуміли, а картини на шахтарську тематику принесли Роману всеукраїнську популярність.
Крім картин, що ілюструють працю шахтарів і сцени їхнього життя, художник представив ескізи саркофагів для “донецьких фараонів” – багатих мешканців регіону: автор запропонував заможним землякам викупити у держави терикони і збудувати з них собі гробниці. “Так їхні розкішні похорони можуть стати твором сучасного мистецтва” (Р. Минін).