"...простiр особистiсний, чуття дотику, вiтру, води, трави - матерiальне i тепле. Вростаючи внутрiшньо, робить свiт живим, сприймаючим, не маючим меж. Легкi кроки води вимiрюють його, заповнюють свiтлом мiсяця i дерев, заповнюючи пустоти сенсiв, освiтлюючи темряву. Лiнiя неба, лiнiя води - окреслюють i створюють контури речей вiльних, називають i вiдкривають первинний простiр нашого буття, в якому […]